В українському Товаристві мисливців та рибалок грибна пора
Мисливців перед кожним полюванням інструктує єгер: де стояти, звідки гнатимуть звіра, як поводитися у надзвичайній ситуації. І правило категоричне: зброю транспортують тільки розрядженою, у авто її заносять тільки зачохленою та розібраною. Сезон полювання саме закінчується. А з охочих постріляти – черга. З такою рушницею – хоч на вепра, хоч на лося. Зброя не найпотужніша – 12 калібр, але в Європі дуже популярна. Щоб розжитися цим крамом, треба – півтори тисячі зелених та дозвіл чиновників від мисливства. Щоб не вскочити в халепу, перед кожним полюванням єгері проводять інструктаж. Це – неодмінне правило. Навіть для досвідчених мисливців. І лише потому – до зброї. За плечима Миколи Михайловича – 50 років з гвинтівкою. Він консультував ласих до полювання міністрів та дрібніших чиновників. Йому, як нікому відомо, що полювання – не дитячі забавки.
Несумісні речі – зброя та алкоголь – на полюванні зв‘язалися в міцний вузол. Така “традиція”. Але перехилити по 100 можна лише після стрілецтва. Перший тост – за найвлучнішого. Ще одна “традиція” – людські жертви на полюванні. Лише у грудні від випадкових куль в Україні загинуло троє мисливців . А смертельні випадки, помітили поціновувачі зброї, завжди частішають на початку сезону полювання у серпні.
